
Блокові угоди — це складний механізм торгівлі для великих фінансових операцій. Вони дозволяють інституційним інвесторам і особам з високим рівнем капіталу здійснювати значні купівлі або продажі активів із мінімальним впливом на ринок і збереженням конфіденційності. Розуміння принципу роботи блокових угод є необхідним для тих, хто цікавиться складними торговими стратегіями та операціями інституційного ринку.
Блокові угоди — це спеціалізовані операції купівлі чи продажу великого обсягу фінансових активів за одноразового виконання. На відміну від стандартних ринкових транзакцій, блокові угоди укладають поза межами традиційних відкритих бірж, щоб зменшити вплив на ціни активів. Такі операції застосовують переважно інституційні інвестори: інвестиційні фонди, пенсійні фонди та великі інвестиційні компанії, які називають блокхаусами.
Головна причина використання блокових угод — потреба здійснювати великі обсяги операцій без втрати конфіденційності та без запуску небажаних ринкових коливань. Наприклад, якщо трейдер із великим капіталом планує придбати значну кількість акцій певної компанії, проведення угоди через звичайні біржі може розкрити його стратегію конкурентам і підвищити ціну до завершення угоди. Завдяки механізмам блокових угод через блокхауси трейдери можуть здійснювати операції конфіденційно, зберігати стабільність ринку й захищати свої інвестиційні стратегії.
Для розуміння роботи блокових угод потрібні знання спеціалізованих процесів, досвід на ринку та партнерські відносини з блокхаусами. Виконання блокових угод відбувається за структурованою схемою, яка передбачає конфіденційність і оперативність.
Процес починається з ініціативи трейдера, який звертається до обраного блокхауса із запитом на виконання великого ордера з акцентом на приватність і швидкість. Цей початковий етап визначає, як саме функціонує блокова угода на практиці.
Після отримання запиту блокхаус проводить оцінку, щоб визначити справедливу ціну активів. Механізм ціноутворення враховує ринкові умови, розмір ордера і можливий вплив на ринок. Процес часто включає переговори між блокхаусом і потенційними контрагентами, у результаті чого ціна може містити надбавку чи знижку до ринкової, враховуючи значний обсяг операції.
Альтернативний підхід у блоковій торгівлі — стратегія "iceberg order" ("айсберг-ордер", тобто поділ великої операції на кілька менших для приховування справжнього обсягу). За цієї методики трейдер поступово купує активи у різних продавців, поки не сформує потрібний обсяг, ще більше зменшуючи ринковий вплив і забезпечуючи конфіденційність. Такі стратегії ілюструють адаптацію механізмів блокових угод для максимального захисту інформації.
Завершальна фаза виконання відбувається через позабіржові (OTC) ринки або в межах приватних операцій, а не через публічні біржі, що мінімізує ринковий вплив. Після виконання стартує розрахунок: активи обмінюють на оплату за погодженими умовами. Цей процес демонструє, як блокові угоди забезпечують ефективне виконання масштабних операцій.
Блокові угоди поділяють на кілька типів, кожен із яких має власні стратегії й механізми для проведення великих обсягів операцій. Розуміння цих відмінностей дає чітке уявлення про роботу блокових угод у різних ринкових ситуаціях і про складність підходів, які застосовують трейдери та блокхауси.
Bought deal — один із ключових типів блокової угоди. У цій схемі керуюча установа купує акції напряму у продавця й перепродає іншому покупцеві за вищою ціною. Прибуток формується з різниці між ціною купівлі та продажу, а установа бере на себе ризик тимчасового володіння активами. Цей тип наочно показує, як установи беруть на себе ризик інвентаризації при блокових угодах.
Non-risk trades — ще один різновид, у якому керуюча установа фокусується на пошуку зацікавлених інвесторів для конкретного активу. Вона узгоджує заздалегідь визначену ціну з покупцями й отримує комісію від початкового продавця за створення попиту й супровід угоди. Такий підхід ілюструє функціонування блокових угод у форматі агентських відносин, а не у форматі операцій від власного імені.
Back-stop deal — третій тип блокової угоди. У таких випадках керуюча установа гарантує мінімальну ціну продажу для початкового продавця, навіть якщо сама не володіє цими акціями у портфелі. Якщо не вдається знайти покупців на весь обсяг, установа викуповує залишок, забезпечуючи продавцю гарантії. Це показує, як механізми блокових угод допомагають великим продавцям мінімізувати ризики.
Блокові угоди мають суттєві переваги, але й викликають певні ризики, які ринкові учасники мають враховувати при виборі цих механізмів для своїх задач.
Основні переваги — зниження ринкового впливу: великі операції поза відкритими ринками мінімізують миттєве коливання цін. Це особливо цінно для трейдерів, які прагнуть уникнути цінових змін, що можуть вплинути на реалізацію їхніх стратегій. Розуміння механізмів мінімізації впливу на ринок через блокові угоди є ключовим для інституційних інвесторів із великими портфелями.
Також блокові угоди здатні підвищувати ліквідність, особливо для активів із низькою стандартною ліквідністю. Продавці можуть позбутися великих обсягів без істотного впливу на ціни, а покупці — швидко сформувати значні позиції. Це ілюструє, як блокові угоди забезпечують угоди, які на відкритому ринку були б складними або дорогими.
Ще одна важлива перевага — конфіденційність: блокові угоди укладають поза стандартними біржами, що обмежує волатильність і дозволяє сторонам залишатися анонімними. Окрім того, блокхауси можуть зменшувати витрати на транзакції, уникаючи комісій, характерних для класичних бірж. Ці плюси демонструють, як блокові угоди задовольняють специфічні вимоги інституційних інвесторів.
Водночас блокові угоди мають і недоліки. Їхній закритий характер обмежує доступ для роздрібних трейдерів, які не мають необхідних знань, ресурсів чи контактів. Контрагентський ризик також істотний, особливо при bought deal чи back-stop deal, де фінансова стійкість контрагента критично важлива.
Блокові угоди можуть спричинити ринкові спекуляції у разі розголошення інформації про них — це впливає на ціни та ринкові очікування. Окрім того, хоча блокові угоди підвищують ліквідність для великих гравців, вони можуть зменшувати ліквідність на публічних ринках, особливо для малоліквідних активів, ускладнюючи іншим учасникам виконання угод за бажаними цінами. Усвідомлення цих обмежень є необхідним для розуміння ролі блокових угод у ринковій екосистемі.
Блокові угоди — це складний і важливий інструмент сучасних фінансових ринків, що дозволяє інституційним інвесторам і великим капіталам проводити масштабні операції з мінімальним впливом на ринок і збереженням конфіденційності. Розуміння механізмів блокових угод є основою для аналізу складних аспектів інституційної торгівлі.
Завдяки різним типам, зокрема bought deal, non-risk trade та back-stop deal, блокові угоди забезпечують зменшення ринкового впливу, підвищення ліквідності, конфіденційність і зниження витрат на операції. Ці механізми демонструють, як блокові угоди задовольняють потреби великих учасників ринку.
Ринкові учасники мають враховувати і ризики: контрагентський ризик, можливі ринкові реакції й вплив на загальну ліквідність. Знання механіки, типів і наслідків роботи блокових угод є критично важливим для тих, хто працює або досліджує інституційні торгові стратегії, адже блокові угоди відіграють ключову роль у збереженні ефективності ринку та забезпеченні руху великого капіталу у світовій фінансовій системі. Глибоке розуміння механізмів блокових угод дозволяє краще орієнтуватися у великих транзакціях і приймати зважені рішення щодо торгових стратегій.
Блокова угода — це функція, що дозволяє користувачам розміщувати активи для торгівлі й управляти ними. Вона показує доступні токени для peer-to-peer-торгівлі (пряма торгівля між користувачами), дозволяючи учасникам напряму узгоджувати умови. Користувачі можуть встановлювати ціни, переглядати пропозиції й укладати угоди всередині торгової екосистеми платформи.











