

Той факт, що вразливості смартконтрактів зосереджені у понад половині всіх інцидентів безпеки у криптосфері, свідчить про серйозну системну проблему децентралізованих застосунків. Атаки повторного виклику залишаються одними з найбільш експлуатованих слабких місць: зловмисні контракти рекурсивно звертаються до цільового контракту до завершення оновлення його стану, що дозволяє неодноразово виводити кошти. Ця вразливість стала відомою після масштабних експлойтів, які показали, що навіть ретельно написаний код може містити фатальні помилки.
Вразливості переповнення і недостатності цілих чисел мають таку ж поширеність серед основних векторів атак. Вони виникають, коли математичні операції перевищують максимально можливе значення типу даних. Зловмисники використовують ці ситуації для маніпулювання балансами токенів або обходу перевірок безпеки, що призводить до порушення логіки контракту. Такі прогалини в безпеці смартконтрактів існують через те, що розробники часто віддають перевагу функціональності замість ретельного тестування і формальної верифікації.
Поширеність цих векторів атак демонструє глибші проблеми у підходах до розробки в усій криптоекосистемі. Значна частина інцидентів безпеки пов’язана з недостатнім аудитом, поспішним запуском і браком знань про типові ризики. Для всіх, хто створює чи використовує децентралізовані протоколи, розуміння цих вразливостей має вирішальне значення, адже вони безпосередньо впливають на безпеку коштів користувачів і надійність платформи.
Криптовалютна біржова індустрія зазнала істотних фінансових втрат через інциденти безпеки — сукупні збитки перевищили $14 млрд з 2011 року. Такі випадки виявляють критичну вразливість централізованої моделі зберігання, коли платформи напряму володіють активами користувачів. Під час інцидентів безпеки бірж зловмисники зазвичай атакують гарячі гаманці — сховища для швидких транзакцій, підключені до інтернету, або компрометують інфраструктуру через складні методи злому.
Стійкість цих ризиків обумовлена тим, що централізовані платформи зберігають великі резерви активів у консолідованих місцях, що робить їх привабливими для кіберзлочинців. Відомі інциденти неодноразово доводили: навіть добре фінансовані біржі з солідними інвестиціями у безпеку залишаються вразливими. Такі інциденти призводять не лише до прямих фінансових втрат, а й підривають довіру користувачів до самої моделі біржі.
Ризики централізованого зберігання охоплюють не лише окремі інциденти. Користувачі, що розміщують активи на біржах, беруть на себе ризик контрагента — можливість того, що платформа зазнає збитків, втратить кошти через недбалість або стане об’єктом регуляторного вилучення. Ця структурна слабкість стимулює інтерес до альтернативних моделей, таких як децентралізовані біржі та самостійне зберігання, які дозволяють уникнути залежності від однієї точки відмови. Розуміння цих ризиків біржової безпеки є ключовим для оцінки причин, чому вразливості смартконтрактів і інші механізми безпеки потребують особливої уваги у криптоекосистемі.
Блокчейн-мережі постійно стикаються із загрозами від зловмисників, які експлуатують вразливості інфраструктури. Атака 51% — один із найнебезпечніших векторів мережевих атак, коли одна особа чи коаліція отримує контроль над більш ніж половиною майнінгової чи валідаційної потужності блокчейну. Це дозволяє маніпулювати історією транзакцій, скасовувати останні операції і потенційно викрадати активи як у бірж, так і у приватних користувачів. Системний ризик посилюється, коли такі атаки спрямовані на великі мережі, оскільки вони підривають основні механізми довіри до захисту активів по всій екосистемі.
Загрози DDoS додатково ускладнюють інфраструктурні проблеми, перевантажуючи вузли блокчейну та сервери бірж великим трафіком і роблячи сервіси недоступними. Такі мережеві атаки порушують критичні операції — блокують легітимні транзакції, гальмують формування цін та створюють можливості для ринкових маніпуляцій. Малі або менш стійкі блокчейни особливо вразливі до обох типів атак, що створює загрозу захисту активів користувачів через простої та затримки транзакцій. Для бірж, які здійснюють зберігання і обробку виведення коштів, DDoS безпосередньо підриває протоколи безпеки й безперервність роботи. Децентралізований характер блокчейну парадоксально створює системні вразливості: хоча розподіленість підвищує стійкість, координовані мережеві атаки можуть поширюватися на пов’язані системи, посилюючи збитки для всієї криптоекосистеми і підриваючи довіру інвесторів до безпеки активів.
До основних вразливостей належать атаки повторного виклику, переповнення та недостатність цілих чисел, неконтрольовані зовнішні виклики, фронтранінг і помилки контролю доступу. Вони дозволяють зловмисникам виводити кошти, змінювати стани чи отримувати несанкціонований доступ. Аудит, використання надійних бібліотек і формальна верифікація допомагають мінімізувати ці ризики.
Інциденти безпеки бірж відбуваються через фішингові атаки на облікові дані користувачів, шкідливе ПЗ, вразливості API, внутрішні загрози та неефективне управління ключами. Основні вектори включають слабку автентифікацію, застаріле програмне забезпечення, недостатньо перевірене виведення коштів і підключення гарячих гаманців до мережі.
Кастодіальні біржі зберігають ваші приватні ключі, що підвищує ризик контрагента, але спрощує доступ. Некостодіальні біржі дозволяють вам контролювати власні ключі, усуваючи кастодіальний ризик, але потребують особистої відповідальності за безпеку і технічної підготовки.
Використовуйте мультипідписні гаманці, вмикайте двофакторну автентифікацію, перевіряйте смартконтракти перед використанням, диверсифікуйте активи між надійними протоколами, зберігайте кошти у холодних гаманцях, уважно перевіряйте адреси контрактів і стежте за актуальними оновленнями безпеки та вразливостями.
Відомі випадки: злам The DAO (2016) через повторний виклик, помилка гаманця Parity із замороженням $280 млн, а також численні злами бірж, наприклад, Mt. Gox із втратою 850 000 Bitcoin. Вони виявили проблеми в аудиті коду, управлінні приватними ключами та протоколах безпеки.
Звертайте увагу на аудити від авторитетних сторонніх компаній, сертифікацію SOC 2 Type II, програми багбаунті і підтвердження зберігання активів у холодних гаманцях. Важливо, щоб біржа проводила регулярне пенетратестування і дотримувалася прозорих практик безпеки щодо захисту активів.
Flash loans — це некостодіальні позики, які повертаються в межах однієї транзакції. Зловмисники використовують їх для маніпулювання цінами токенів або ліквідації позицій до повернення позики, отримуючи прибуток на різниці цін між протоколами зі вразливими смартконтрактами без необхідності власного капіталу.
Холодне зберігання утримує приватні ключі офлайн, що унеможливлює злам. Мультипідписні гаманці вимагають кількох підтверджень для транзакцій, ліквідуючи єдину точку відмови. Разом ці інструменти значно підвищують безпеку, зменшуючи ризик несанкціонованого доступу й крадіжок криптоактивів.











