Web2 та Web3: історія розвитку вебу

Еволюція Всесвітньої павутини стала однією з ключових технологічних змін сучасності. З огляду на зростання ризиків для приватності даних і централізованого контролю, чітке розрізнення між Web2 та Web3 набуває особливого значення для кожного, хто працює у цифровому середовищі. У статті розглянуто історичний розвиток вебу, основні відмінності між його версіями та пояснено, як ці технології впливають на онлайн-досвід користувачів.

Які типи вебу існують?

Всесвітня павутина пройшла три етапи розвитку. Кожен етап кардинально змінював способи взаємодії користувачів із онлайн-контентом та сервісами.

У 1989 році британський комп’ютерний науковець Тім Бернерс-Лі створив першу версію вебу у ЦЕРН (Європейська організація ядерних досліджень). Початковий етап, відомий як Web 1.0 або «тільки читати», складався зі статичних сторінок, які були з’єднані гіперпосиланнями. Користувачі могли лише переглядати інформацію, подібно до онлайн-енциклопедії Wikipedia, але не мали можливості взаємодіяти чи доповнювати контент. Протягом 1990-х років, коли до мережі приєднувалися нові сервери й розробники, Web1 став доступний поза межами дослідницьких центрів, що заклало основу нинішнього інтернету.

У середині 2000-х відбувся перехід до Web 2.0 — моделі «читати і писати», яка характеризує сучасний інтернет. Користувачі отримали змогу створювати контент на платформах Reddit, YouTube, Amazon. Соціальні мережі стали ключовим трендом, дозволяючи коментувати, поширювати й створювати власний контент. Водночас великі технологічні компанії отримали право власності та контролю над всім контентом користувачів (UGC) на своїх платформах. Корпорації розробили рекламні моделі монетизації, а такі компанії, як Alphabet (Google) і Meta (Facebook), отримують 80–90 % річного доходу від онлайн-реклами.

Поняття Web3 (Web 3.0) виникло наприкінці 2000-х під впливом блокчейн-технології, яка лежить в основі криптовалют, таких як Bitcoin. У 2009 році Bitcoin, створений під псевдонімом Сатоші Накамото, показав ефективність децентралізованих систем завдяки peer-to-peer архітектурі та публічному реєстру без центральних серверів. Це підштовхнуло розробників до переосмислення централізованої моделі Web2. У 2015 році Віталік Бутерін із командою запустили блокчейн Ethereum, де з’явилися «смарт-контракти» — програми, що автоматично виконують команди без центрального нагляду. Гевін Вуд, засновник блокчейну Polkadot, ввів термін «Web3» для опису переходу до децентралізованого інтернету. Мета Web3 — змінити модель «читати–писати» на «читати–писати–володіти», щоб користувачі отримали повний контроль над цифровим контентом та ідентичністю.

Чим відрізняються Web2 та Web3?

Різниця між Web2 і Web3 полягає у принципах архітектури та управління. Відбувається фундаментальна зміна підходу до функціонування інтернету та його контролю.

Web2 базується на централізованій корпоративній структурі. Великі технологічні компанії контролюють сервери, сховища даних і управління платформами. Користувачі реєструються у цих компаній, які зберігають та керують їхніми даними і контентом. Рішення приймають керівники та акціонери. Користувачі майже не впливають на політики чи розвиток платформи. Централізована модель домінує вже майже два десятиліття, створюючи знайомі екосистеми, де зручність супроводжується обмеженням автономії користувачів.

Web3 використовує децентралізовану мережу вузлів (комп’ютерів), повністю усуваючи корпоративний контроль. Користувачі отримують доступ до онлайн-сервісів через криптовалютний гаманець і зберігають повне право власності на цифровий контент. Багато Web3-додатків (dApps) впроваджують DAO (Decentralized Autonomous Organization), де учасники з токенами отримують право голосу. Такий демократичний підхід різко контрастує з вертикальною структурою Web2 та розподіляє владу серед усієї спільноти.

Ці відмінності впливають на способи взаємодії з платформами, контроль над даними, участь у прийнятті рішень. Користувачі Web2 обирають зручність і безкоштовні сервіси, але жертвують автономією та приватністю. Користувачі Web3 отримують автономію і право власності, але стикаються зі складністю та комісіями. Розмежування Web2 і Web3 важливе для тих, хто хоче орієнтуватися у цифровому світі й приймати обґрунтовані рішення щодо своєї онлайн-присутності.

Переваги та недоліки Web2 і Web3

Web2 і Web3 мають власні переваги та недоліки, які слід враховувати при виборі цифрових сервісів.

Переваги Web2:

Централізована структура Web2 дозволяє швидко масштабуватися та ефективно приймати рішення. Керівники можуть оперативно реалізовувати стратегії розвитку без погодження зі спільнотою, швидко реагувати на зміни ринку й розширювати діяльність. Інтерфейси Web2-платформ прості й зручні. Завдяки JavaScript навігація стає інтуїтивною: зрозумілі кнопки, пошукові вкладки, прості процеси входу. Навіть користувачі без технічних знань легко користуються Amazon, Facebook, Google. Централізовані сервери забезпечують швидку обробку даних і вирішення спірних ситуацій, виступаючи арбітрами у разі конфліктів.

Недоліки Web2:

Домінування великих технологічних компаній у Web2 загрожує приватності. Alphabet, Meta та Amazon контролюють понад 50 % інтернет-трафіку, що викликає занепокоєння щодо збору та використання персональних даних. Опитування показують: більшість користувачів вважають ці компанії надто впливовими і стурбовані контролем їхніх даних. Централізовані сервери створюють єдину точку відмови — якщо у великих хмарних сервісів виникають проблеми, багато залежних сайтів одночасно стають недоступними. Крім того, користувачі створюють контент, але не мають повного права власності на цифрові дані, а компанії отримують частку доходу з контенту користувачів.

Переваги Web3:

Web3 вирішує проблеми Web2, надаючи більше приватності, права власності та захисту від цензури. Децентралізовані dApps Web3 забезпечують свободу керування контентом та ідентичністю без посередників, які монетизують чи блокують активність. Для доступу до dApps достатньо криптовалютного гаманця — не потрібно надавати особисті дані. Мережа вузлів усуває центральну точку відмови: якщо один вузол, наприклад Ethereum, виходить з ладу, система працює далі. Тисячі вузлів у блокчейні гарантують стійку децентралізацію без критичних серверів. DAO забезпечують децентралізоване управління: власники токенів голосують за оновлення та зміни протоколу.

Недоліки Web3:

Web3 має складнішу технологію для тих, хто не працював із цифровими гаманцями та криптовалютами. Інтерфейси dApps менш інтуїтивні, ніж у Web2, і потребують навчання для налаштування гаманця, переказу активів, підключення до dApp. Використання Web3 може бути дорогим — деякі блокчейни стягують комісії («gas fees») за транзакції. Layer-2 рішення знижують витрати, але вони можуть відлякувати користувачів, які не цінують переваги децентралізації. DAO ускладнюють швидке масштабування: голосування спільноти перед оновленням протоколу сповільнює розвиток і ускладнює вирішення спорів порівняно з централізованими Web2-платформами.

Як почати користуватися Web3

Вхід до Web3 складається з простих кроків — технологія постійно розвивається і вдосконалюється.

Спочатку слід завантажити криптовалютний гаманець, сумісний із потрібною блокчейн-мережею. Для dApps на Ethereum — це MetaMask чи гаманці від провідних криптоплатформ. Для екосистеми Solana потрібні Solana-сумісні гаманці, наприклад Phantom. Кожна мережа підтримує кілька варіантів гаманців, що дає вибір за рівнем безпеки, функціями, інтерфейсом. Гаманець — це ваш доступ до Web3, який замінює логін Web2.

Далі підключення до dApp нагадує логін на Web2-сайті. На більшості dApps є кнопка «Connect Wallet» у верхньому правому куті. Користувач натискає її, обирає гаманець і підтверджує підключення. dApp отримує дозвіл на взаємодію з гаманцем для транзакцій та аутентифікації без логіна чи особистих даних. Ця процедура — одна з ключових інновацій Web3 порівняно з акаунтами Web2.

Новачкам допоможуть платформи dAppRadar і DeFiLlama з каталогами популярних dApps різних блокчейнів. Тут можна відсортувати сервіси за мережею та категорією — Web3-ігри, NFT-ринок, децентралізовані фінанси (DeFi). Переглядаючи каталоги, користувачі знаходять актуальні протоколи Web3 і на практиці оцінюють різницю між Web2 та Web3.

Висновки

Розвиток від Web1 («тільки читати») через Web2 («читати–писати») до Web3 («читати–писати–володіти») — це фундаментальна зміна архітектури інтернету та розширення прав користувача. Web2 забезпечив високий рівень взаємодії через централізовані платформи, але зростання загроз для приватності, права власності та корпоративного контролю стимулювало появу децентралізованої альтернативи Web3.

Перехід до Web3 надає користувачам більше приватності, справжню цифрову власність і захист від цензури через блокчейн і децентралізоване управління. Проте ці переваги супроводжуються складнішим навчанням, транзакційними витратами і повільнішим розвитком, ніж у Web2. Надалі протиставлення зручності Web2 і автономії Web3 визначатиме напрямок розвитку інтернету.

Масове впровадження Web3 залежить від здатності розробників покращити користувацький досвід, зберігаючи принципи децентралізації. Сьогодні Web2 і Web3 співіснують, задовольняючи різні потреби. Розуміння їхніх можливостей дозволяє обирати відповідну платформу із врахуванням приватності, власності та зручності. У майбутньому чітке розмежування Web2 і Web3 залишиться ключовим для тих, хто прагне успішно орієнтуватися у цифровому середовищі.

FAQ

Що таке Web2 і Web3?

Web2 — це централізований інтернет під контролем великих платформ. Web3 — наступний етап, що базується на блокчейні, дає користувачам право власності на дані та активи.

Чим відрізняються Web1, Web2 та Web3?

Web1 — статичні сайти для читання. Web2 дозволяє створювати і поширювати контент на централізованих платформах. Web3 поєднує читання, створення та право власності через децентралізований блокчейн, забезпечуючи контроль над даними та активами.

Ми у Web2 чи Web3?

Відбувається перехід до Web3. Web3 орієнтується на децентралізацію, блокчейн і користувацький контроль над даними. Web2 все ще домінує, але інфраструктура Web3 активно розвивається.

Чим відрізняються Web2, Web3 і Web4?

Web2 — централізований, під контролем корпорацій. Web3 — децентралізований, на блокчейні, забезпечує право власності і контролю користувачів. Web4 — теоретична концепція, що поєднує штучний інтелект із децентралізацією для створення автономних інтелектуальних систем.