

Безпека смартконтрактів суттєво змінилася після зламу DAO у 2016 році, коли спільнота блокчейну вперше зіткнулася з проблемою повторного виклику. Хоча атаки повторного виклику тривалий час залишалися головною темою для обговорення ризиків смартконтрактів, до 2026 року спектр загроз значно розширився. Сучасні атакувальники дедалі частіше використовують складні ланцюги експлойтів, поєднуючи кілька векторів атак замість ізольованих вразливостей. Така динаміка свідчить, що розробники успішно впровадили захист від базових атак повторного виклику, змушуючи зловмисників шукати нові підходи.
Сучасні загрози виходять далеко за межі класичних схем повторного виклику. Маніпуляція оракулом стала особливо небезпечною, адже смартконтракти покладаються на зовнішні джерела даних. Атаки через flash loan демонструють, як атакувальники тимчасово отримують контроль над великим капіталом, щоб одночасно маніпулювати цінами оракула та логікою контракту. Аналіз 149 інцидентів безпеки та понад $1,42 млрд втрат у 2024 році показує, що складні ланцюги атак, які поєднують логічні помилки, слабкий контроль доступу й уразливість управління, стали основним методом експлуатації. При цьому хронічні проблеми, такі як неправильне управління адміністративними ключами та недостатня перевірка вхідних даних, і далі призводять до суттєвих втрат навіть із появою нових загроз. Це підтверджує, що фундаментальні практики безпеки залишаються вирішальними для захисту екосистеми смартконтрактів у 2026 році.
Індустрія криптовалют зіткнулася з безпрецедентними загрозами безпеці у 2025–2026 роках: злами бірж та експлойти протоколів спричинили мільярдні втрати. Масштабні крадіжки на криптобіржах виявили критичні вразливості сектору — зокрема атаку на Phemex ($85 млн), крадіжку $223 млн із Cetus Protocol, злам BigONE на $27 млн і експлойт, який зачепив тисячі користувачів Trust Wallet на $7 млн. Ці події показали фундаментальні недоліки у захисті цифрових активів і даних користувачів на платформах.
Вразливості сторонніх сервісів стали основним вектором атак у цей період, а соціальна інженерія та техніки prompt injection дозволяли оминати традиційні засоби захисту. Вразливості типу zero-day залишалися широко експлуатованими у 2025 році, що давало змогу зловмисникам отримувати несанкціонований доступ до криптовалютних платформ і корпоративних мереж із важливою блокчейн-інфраструктурою. Взаємозв’язок сучасних систем бірж призводив до того, що експлойти протоколів одночасно впливали на кілька платформ. Крім того, складні кампанії ransomware, націлені на криптобіржі, поєднували крадіжку даних і вимоги викупу, змушуючи компанії вирішувати питання уразливості смартконтрактів і залежності від сторонніх сервісів. Такі масштабні інциденти показують, що ризики безпеки в екосистемі криптовалют виходять за межі окремих платформ і впливають на цілі протоколи та їхніх користувачів.
Злами бірж — одна з найсерйозніших загроз для учасників криптовалютного ринку, оскільки централізовані платформи щоденно обробляють мільярдні транзакції та акумулюють великі резерви активів. У разі атак на централізовані біржі наслідки поширюються далеко за межі окремих операцій, зачіпаючи цілі сегменти ринку та довіру інвесторів. Щорічна втрата $14 млрд, пов’язана з ризиками централізованого зберігання, відображає як прямі крадіжки через злами, так і системні уразливості, характерні для моделі єдиної точки зберігання.
Централізовані біржі зосереджують великі обсяги криптовалют у своїх системах, що робить їх привабливою ціллю для досвідчених атакувальників. На відміну від децентралізованих протоколів, що розподіляють зберігання між учасниками мережі, централізовані платформи змушені захищатися традиційними методами кібербезпеки — часто недостатніми проти скоординованих атак. Кожна нова уразливість у смартконтрактних інтеграціях та інфраструктурі платформи розширює площу атаки, ускладнюючи комплексний захист.
Децентралізовані рішення для зберігання пропонують альтернативні архітектури, що знижують ризики централізованої залежності через розподіл відповідальності між вузлами та механізмами консенсусу. Ці підходи використовують криптографічні протоколи й ончейн-управління, усуваючи єдині точки відмови, характерні для класичних біржових інфраструктур, і докорінно змінюють способи захисту цифрових активів без передачі їх зберігання посередникам.
До найпоширеніших ризиків смартконтрактів у 2026 році належать ін’єкція коду, ескалація привілеїв і атаки на ланцюги постачання. Вони виникають через неправильне виконання коду та неефективний контроль доступу до даних. Основні стратегії захисту — впровадження принципу найменших привілеїв і використання систем поведінкового моніторингу.
Атаки повторного виклику залишаються актуальними, але їхній вплив суттєво зменшився. Розробники стали більш уважними, впровадили кращі практики безпеки й ретельний аудит коду. Однак ризик зберігається в складній логіці контрактів та нових протоколах.
Застосовуйте автоматизовані інструменти для виявлення типових вразливостей, таких як повторний виклик і переповнення цілих чисел. Поєднуйте статичний аналіз коду з професійним ручним оглядом і експертним аудитом для комплексної ідентифікації ризиків і оцінки безпеки.
Flash loan-атаки використовують неконсолідовані позики в межах однієї транзакції для маніпуляції ринками чи експлуатації уразливостей протоколу, що дозволяє атакувальникам вилучати значні кошти через маніпуляцію цінами та арбітраж без реального капіталу, спричиняючи великі втрати для DeFi-платформ.
Так, залежність від оракулів у 2026 році залишається критичним ризиком для безпеки. Неточні або маніпульовані зовнішні дані оракулів безпосередньо впливають на виконання смартконтрактів. Ця уразливість є інherentною і складно усувається, тому вона й надалі становитиме серйозну загрозу для блокчейн-інфраструктури.
Так. Zero-knowledge proofs і формальна верифікація значно підвищують безпеку смартконтрактів, забезпечуючи бездовірену перевірку, зменшуючи обчислювальні витрати та мінімізуючи ризики. Ці технології знижують витрати на газ і підвищують надійність коду й можливості аудиту у 2026 році.
Серед ключових інцидентів — втрата $600 млн у Poly Network (2021), крадіжка $320 млн у Wormhole (2022) через уразливість контрактів, що засвідчило недоліки міжланцюгових протоколів. Втрата $473 млн на Mt. Gox підкреслила недостатній моніторинг, а flash loan-атака на Euler Finance на $197 млн — слабкі місця цінових оракулів. Ці події показують важливість ретельного аудиту коду, мультипідпису та суворого контролю привілеїв у проєктуванні смартконтрактів.











